вторник, 1 декабря 2009 г.

Розлука (перший вірш на українській мові)

Колись з тобою разом ми були,
клялися у любові,
і вірили в кохання вічне,
але нас доля розвела,
і ти пропав з мого життя,
я вже не сподівалась,
що знову нас зведе життя,
ні не таку я зустріч уявляла,
ну хоч би перший підійшов,
обняв, сказав хоч слово,
а то лише з під лоба глянув,
розвернувся і пішов,
мабуть воно й на краще,
що вже було,
того не повернути…

(ЖАН) 16.03.09.

4 комментария:

  1. Ніщо так серденько не крає як смерть кохання, помирає частина тебе..
    Залишають життєві сили, покидає бажання жити.. Єдине, може повернути смак до життя - народження нового почуття..

    Цікавий єксперимент, але оцінити має жінка. Жіночий і чоловічий світи дуже різняться.

    ОтветитьУдалить
  2. Александр, вдохновительнице этого эксперимента понравился =)

    ОтветитьУдалить
  3. Доля дає кожному з нас шанс зрозуміти, що все, що не стається-на краще!

    ОтветитьУдалить
  4. Galina, так погоджуюсь з тобою, але, на жаль, не завжди присутній такий пофігізм. =)

    ОтветитьУдалить