пятница, 19 марта 2010 г.

Замерзнув, весне мы рады...

Тихенько щоб не злякати пташок, які влаштували концерт в садку, прокрадаюсь до груші на який висить гойдалка. Я наче повернувся в дитинство, дуже люблю приїжджати в село у квітні, коли зацвітають вишні, яблука, груші та сливи. Прокидаються бджоли і починають свою амурську справу, розносити нектар. =) Неможливо надихатися божественним ароматом цвітіння, відчуваєш себе наче в раю. Ну от і не витримав спокуси, щосили розгойдуюсь, і як мене витримує ця старезна гойдалка, скільки разів хотів її зняти але так і не піднялися руки. Тому що ця стара гойдалка та тоненька ниточка яка ще з’єднує мене з дитинством.
О це на тобі нарешті народився п’яти рядковий віршик на рідній мові:


О, так дивно,
невже ніяк зима не вгомониться,
і знову випав сніг,
та що вам повилазило усім,
це ж зацвіла українська сакура…

Комментариев нет:

Отправить комментарий